Народився майбутній князь у 978 або у 979 році. Його мамою
була княгиня Рогніда – дочка правителів Полоцька, який завоював його батько –
майбутній хреститель Русі князь Володимир
Великий. Перший політичний досвід Ярослав почав отримувати дуже рано. У
десятирічному віці Володимир призначив його керівником Суздальської землі. У
1010 році батько поставив його правити Новгородом – основним торговим і
військовим центром північної частини Київської Русі. Такий крок свідчив про те,
що Володимир побачив у молодого сина риси жорсткого, але справедливого
правителя.
На Новгородському престолі Ярослав втримувався спокійно,
незважаючи на войовничий та волелюбний характер жителів міста і сусідніх
племен. У 1014 році князь не захотів віддавати данину у розмірі 2 000
гривень до Києва. За це батько наступного літа хотів піти на нього війною, але
несподівано помер.
Дізнавшись про смерть батька, Ярослав вирішив взяти
київський престол для себе. У листопаді 1015 дружина правителя Новгорода
зустрілась з військом київського князя Ярополка неподалік міста Любеч і
перемогла його. Ярослав ввійшов у столицю Русі, але менше ніж через рік мусив
звідти втікати – Ярополк підійшов до города з армією свого тестя – короля
Польщі Болеслава Хороброго. Отримавши підтримку в Новгороді, Ярослав розбив
брата на території нинішньої Київської області і отримав владу майже над усією
Руссю, за виключенням Тмутаракані, де правив його брат Мстислав.
